Elena
Воспитание в гармонии: Гармонія відносин «учитель - учень»
Cистема виховної роботи класного керівника початкових класів
до становлення вільної творчої особистості
Внутри каждого человека есть способность управлять
своей жизнью так, чтобы она удовлетворяла его самого…
При особом помогающем отношении человек получает
свободу искать и находить мудрость и уверенность
внутри себя, и он начинает совершать всё более
здравые и продуктивные выборы.
Карл Роджерс
Вступ
Учителі початкових класів нещодавно часто наполягали на тому, щоб їх називали класними керівниками, а не класоводами. Назва класний керівник здавалася їм більш привабливою, бо несла в собі повагу до важливості їхніх зусиль у роботі з дітьми. Дійсно, якщо шукати аналогію між словами класовод та ляльковод, то така аналогія не може задовольнити сучасного вчителя. Діти – це не ляльки, якими можна легко маніпулювати під час вистави, які зроблять все, що забажає ляльковод і саме так, як він того захоче. На думку приходить інша аналогія: слово класовод і слово хоровод. Для хороводу важливим є рівноправність учасників процесу, де правила гри приймаються усіма добровільно. Правила не пригнічують учасників і не позбавляють їх ініціативності. Золотим правилом будь-якого хороводу є гармонія. Задає цю гармонію саме ведучий хороводу, на якого дивляться й на якого рівняються всі учасники гри. Яким буде ведучий, таким буде й хоровод. Такий підхід, на нашу думку, до поняття класовод ні в якому разі не принижує ролі вихователя в початкових класах у порівнянні з роллю класного керівника в середній та старшій школі.
Дійсно, чим можна керувати, якщо першокласники, переступивши поріг школи, увійшли в нову соціальну групу, невідому їм, часто страхаючими своїми новими порядками, правилами спілкування з дорослими й однолітками, різновіковим оточенням, хвилюванням батьків. Діти тільки починають придивлятися до вчителя, знайомитися один з одним. Завдання класовода дійсно «вводити» дитину в новий для нього світ, бути спочатку «поводирем», який не дасть упасти, вчасно простягне руку допомоги. І діти довірять себе, підуть за таким класоводом, якщо побачать у ньому поважаючу й люблячу їх людину, дружелюбну й турботливу, яка розуміє й підтримує їхні інтереси, визнає й заохочує їх допитливість, а процес навчання будує так, щоб зробити дітям приємність пізнання нового.
Уже більша частина педагогів відходить від традиційного навчання й виховання як єдності запропонованої ззовні вчителям і учням навчальної програми, стилю спілкування, стандартних тестів навчальних досягнень, зовнішніх оцінок успішності, що все разом узяте неминуче веде до зниження природної допитливості учнів і перешкоджає росту учбово-пізнавального інтересу. Саме вищі рівні розвитку навчально-пізнавального інтересу, як доведено в дослідженнях відомих психологів В.В. Давидова, Д.Б. Ельконіна, В.В. Рєпкина, А.К. Дусавицького, забезпечують пізнавальну мотивацію й спонукають людину вчитися протягом всього свого життя.
Бажання стати таким учителем, який би допомагав дітям розвиватися до вищих рівнів навчально-пізнавального інтересу, привело мене в 1992 році до вивчення й впровадження у своєму педагогічному досвіді системи розвиваючого навчання Д.Б. Ельконіна¬ – В.В. Давидова. Таким чином, я встала на шлях гуманістичного виховання, центрованого на учнів, так званої «підтримуючої педагогіки». На самому початку моєї практики навчання дітей по даній системі необхідно було переглянути власні певні особистісні установки, як вчителя-вихователя. Дуже близькі стали для мене принципи вчителя-фасілітатора (фасілітація – стимулювання й ініціювання, підтримка), які описав класик психології ХХ століття Карл Роджерс:
«істинність» і «відкритість» – принцип, що припускає відкритість учителя своїм думкам і переживанням, здатність відкрито виражати й транслювати їх у міжособистісному спілкуванні з учнями («Давай подумаємо разом, чому…»,«Я радий, що виявився неправий...», «Вибач, але я подумав, що...»), на відміну від традиційного сугубо рольового поводження вчителя («Учитель завжди правий»);
«прийняття» і «довіра» – принцип, що являє собою внутрішню впевненість учителя в можливостях і здатностях кожного учня, тобто те, що ми називаємо педагогічним оптимізмом, що опирається на позитивні якості вихованця;
«емпатійне розуміння» ¬– тобто бачення вчителем внутрішнього світу й поведінки кожного учня з його внутрішньої позиції, як би його очима. Спілкуючись зі своїми учнями, я намагаюся при будь-яких труднощах у вихованні дітей, за словами Карла Роджерса, «постояти в чужих туфлях», тобто подивитися очима дітей на все навколо, у тому числі й на себе. Усіляко намагаюся уникати принципу «оцінного розуміння», приписуванню учневі фіксованих оцінних ярликів.
Можна затверджувати, що сучасний вихователь, що прийнявши принципи підтримуючої педагогіки, розуміє й приймає внутрішній світ своїх учнів у безоцінній манері, поводиться природно і у відповідності зі своїми внутрішніми переживаннями, доброзичливо ставиться до вихованців, створюючи тим самим всі необхідні умови для гармонійного виховання й особистісного розвитку в цілому.
На підставі таких установок моя виховна робота ведеться взаємозалежними напрямками, у кожному з яких вирішується певне завдання виховання дитини:
створення психологічного клімату довіри між вихователем і вихованцями, що забезпечує становлення в дітей адекватної самооцінки своїх дій і поведінки;
забезпечення співробітництва в прийнятті рішень між всіма учасниками навчально-виховного процесу, що повинно стати для дітей однією з найважливіших життєвих цінностей; саме в співробітництві особистість робить свій вибір, пропустивши через себе всі варіанти рішення будь-якої проблеми;
актуалізація мотиваційних ресурсів виховання, які розвивають творчі здатності дитини й формують відношення дитини до творчості як одну з найважливіших життєвих цінностей особистості, тому що реалізація особистості в суспільстві відбувається тільки через індивідуальну творчість, створення чогось власне нового.
Система виховної роботи вчителя початкових класів Чеснокової Олени Григорівни
Виховну роботу в рамках чотирирічної початкової школи можна описати за трьома напрямками взаємодій класовода з різними суб'єктами спілкування:
класовод – дитина,
класовод – співтовариство дітей,
класовод – батьки.
У кожному напрямку виховної роботи є свої завдання й форми практичної реалізації цих завдань.
Робота з напрямку взаємодії «класовод – дитина».
Таблиця 1
Завдання й форми роботи
із взаємодії «класовод - дитина»
Завдання:
-Збір інформації про
стан фізичного й
психологічного здоров'я дитини
-Збір інформації про соціальні умови позашкільного життя учня в родині, у дворі
-Складання «психологічного» портрета учня
-Соціалізація учнів
Форми роботи:
Ретельне вивчення медичних карт учнів під час прийняття в школу й спостереження його показників здоров'я протягом його навчання в 1- 4 класах.
Співбесіда вчителя з дитиною під час прийняття в школу.
Психологічне тестування на певних етапах виховання й розвитку дитини з метою визначення рівня розвитку особистості в психологічному плані для подальшої корекції у вихованні (1-4 класи).
Анкетування батьків.
Відвідування вчителем родини, у якій виховується дитина з метою знайомства з умовами життя дитини вдома, психологічною атмосферою родини.
Тестування учнів і батьків.
Тематичні бесіди на «годинах спілкування» учителя з учнями.
Щоденне систематичне педагогічне спостереження за поведінкою кожного учня за спеціальною схемою (таблиця 2), аналіз особистісних змін по кожному параметрі таблиці, внесення змін розвитку дитини, визначення рівня виховання й розвитку з метою корекції роботи з виховання дитини.
Спостереження за виконанням шкільних індивідуальних доручень.
Тестування учнів.
Тематичні бесіди на «уроках спілкування» учителя з учнями.
Конкурси творчих робіт.
Розробка системи індивідуальних шкільних доручень
Для складання психологічного портрета кожного учня використовується схема педагогічних спостережень за активністю учнів. Об'єкти спостереження спрямовані на основні особистісні цінності, які необхідні для успішного навчання й формування навичок співробітництва в дітей як творчого співтовариства.
Таблиця 2
Схема педагогічних спостережень за активністю учнів
№ п/п На що спрямовані спостереження
1 клас 2 клас 3 клас 4клас
І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ
1. Ігрова активність + + + +
2. Виконавча активність + + +
3. Активність у взаємодії з іншою людиною + + + + + +
4. Пізнавальна активність + + +
5. Активність у контролі та оцінці + + + + + +
6. Активність у навчальній дискусії + + + +
7. Навчально-пізнавальний інтерес + + + +
8. Цілепокладання + +
У таблиці № 2 знаком «+» позначені ті об'єкти спостережень, які актуальні для того або іншого року навчання в школі. Такий бланк заводиться на кожного учня, у ньому відзначаються відповідні тому або іншому року навчання результати спостережень на кінець кожного півріччя. Для узагальнення спостережень використовуються критерії, описані докт. псих. наук Г.А.Цукерман (див. Додаток 1) і канд. пед наук В.В.Рєпкіным [4, с. 14-21, з 21-27, с. 33-43].
Цей бланк зберігається в індивідуальній папці учня «Я росту», де вчитель збирає всі цікаві для себе й для батьків роботи учня (дані тестування при прийнятті в школу, малюнки, складена на уроках «Введення в шкільне життя» «квітка настрою», дані тестування, творчі роботи тощо). Такі папки допомагають бачити учневі індивідуальні досягнення, порівнювати «себе із собою», радуватися власним успіхам. За допомогою такої папки вчитель може показати батькам дитини його ріст у психологічному плані, а також підготуватися до тематичних батьківських зборів.
Ось приклад індивідуального бланку Мазуркової Анастасії на початок 4-го класу. Нагороджена після 3-го класу Похвальним листом за відмінне навчання.
Схема педагогічних спостережень за активністю учениці Мазуркової Анастасії
№ п/п На що спрямовані спостереження
1 клас 2 клас 3 клас 4 клас
І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ
1. Ігрова активність НА СА ВА ВА
2. Виконавча активність СР ДР ВР
3. Активність у взаємодії з іншою людиною НР СР СР ДР ДР
4. Пізнавальна активність ДР ДР ВР ВР
5. Активність у контролі та оцінці СР СР ДР ДР + +
6. Активність у навчальній дискусії СР ДР + +
7. Навчально-пізнавальний інтерес ДР ВР + +
8. Цілепокладання + +
Робота з напрямку взаємодії «класовод - співтовариство дітей».
Таблиця 3
Завдання й форми роботи із взаємодії «класовод - співтовариство дітей»
Завдання:
-Зберегти духовне здоров'я й емоційне благополуччя дитини
-Забезпечити кожній дитині емоційну й змістовну підтримку з метою зняти тривожність у слабохарактерних, замкнутих дітей і викривлення становлення характеру групи дітей-лідерів
-Формувати в дітей оцінні дії стосовно інших людей і адекватну самооцінку своїх дій і поведінки
-Підтримувати пізнавальну активність учня, необхідну для майбутнього самовираження кожного учня
-Формувати навички співробітництва з однолітками й учителями, організувати співробітництво як творче співтовариство
-Стимулювати самостійність і незалежність суджень, учити дітей приймати будь-яку іншу думку, не даючи однобічних оцінок, і робити якнайбільше своїх особистих виборів
Форми роботи:
Курс «Введення в шкільне життя» (автори Г.А. Цукерман, К.І Поливанова)
Курс ігрових занять «Дві чаклунки» (автори І.П. Старагина, О.Г. Чеснокова)
Система шкільних індивідуальних доручень
Екскурсії.
Педагогічні спостереження й аналіз ситуацій шкільного життя на «годинах спілкування».
Організація й проведення свят.
Відносини в дитячому співтоваристві, що розвивається за «образом й подобою» творчого співтовариства, будуються на довірі, прийнятті й любові кожного з боку будь-кого з класу, де кожна дитина відчуває право бути собою. Почуття, що дитину повністю зрозуміють й при цьому не піддадуть негативній оцінці – дорогоцінний досвід, що дає особистості можливість рухатися вперед. При роботі в такому творчому співтоваристві активізується прагнення до вдосконалювання, до творення, до допомоги ближньому, до самовираження. Діти починають поважати й любити весь свій досвід, а не дратуватися, ненавидіти себе, якщо щось не виходить так, як в іншого, на їхню думку, кращого за нього. Поступово в дітей формується адекватна самооцінка дій і поведінки, що дуже допомагає при вирощуванні самоврядування: при розподілі й зміні доручень дітям. Наприклад, дитина, що звикла спізнюватися, бере на себе відповідальність перевіряти виконання домашніх завдань перед уроками, розуміючи, що для цього треба прикласти чимало вольових зусиль. Обов'язковий звіт при зміні доручень, виховує в дітей відповідальність. Тяга до самовираження, творчості, фантазії усе яскравіше проявляється при проведенні занять за курсом «Гра – спілкування – мовлення», у підготовці й проведенні свят для батьків і дітей (див. Додаток 2).
Робота з напрямку взаємодії «класовод - батьки».
Таблиця 4
Завдання й форми роботи із взаємодії
«класовод - батьки»
Завдання:
-Будувати відносини з батьками на основах співробітництва й довіри один одному
-Просвіщати батьків про різні типи взаємин батьків і дітей, спонукуючи їх до відносин підтримки й розуміння дитячих проблем
Форми виховної роботи:
Індивідуальні бесіди з батьками.
Анкетування батьків.
Вибудовування нових комунікативних каналів: організація письмових батьківських розповідей класоводу про враження учня від прожитого навчального дня.
Тематичні батьківські збори.
Тестування батьків і учнів.
Тематичні дискусії з батьками
На початку шкільного життя дитини його денне життя розділяється як би на дві частини: життя вдома, де учень спілкується з батьками без учителя та життя в класі, де навпаки – спілкування ведеться між дитиною та вчителем без батьків. Дуже важливо не робити різких меж між цими видами спілкування. Щоб усунути ці межі, учитель-вихователь створює нові комунікативні канали між учнями та батьками, між собою та батьками, де дитина виступає як зв’язуюча ланка між цими каналами. Ця форма організації виражається у складанні вдома учнем та його батьками письмових батьківських розповідей класоводу про враження учня від прожитого навчального дня. За цими творами учитель спостерігає, як учень почуває себе в школі, які виникають у нього проблеми в спілкуванні між однокласниками, про які він не встиг або не схотів поділитися з учителем, які труднощі в спілкуванні з учителем: чи зрозуміли вони один одного. Знайомлячись з цими розповідями можна зрозуміти, хто з батьків вже довіряє вчителю, а хто виражає тривожність з будь-якого приводу. Знову таки це цінний матеріал для учителя, який допоможе співбесіді на батьківських зборах, підкаже теми для дискусій, «годин спілкування» з учнями. Така форма роботи проводиться лише в 1 класі. Тривалість її визначається в індивідуальному порядку на погляд учителя (в І семестрі вона обов’язкова і може продовжитись до кінця 1 класу).
Дуже цікава форма освітньої роботи з батьками у вигляді дискусії, якщо учитель підбирає для них цікаві теми обговорення. Наприклад, «Розвиваюче навчання: за й проти», «Платне навчання: за й проти», «Гувернер вдома: за й проти», «Обов'язкові домашні доручення: за й проти», «Кишенькові гроші: за й проти», «Мобільні телефони в портфелі: за й проти» тощо. Під час дискусії учитель не ставить перед собою мету визначити, хто з батьків як ставиться до висунутої проблеми. Та й батьки будуть спокійніші, якщо їхня позиція не буде звучати відкрито. Тому вчитель пропонує всім батькам поділитися на дві групи чи то за бажанням, чи то за жеребом, чи то за рядами в класі. У ігровій формі одна група батьків буде письмово висловлюватися «за», друга – «проти». Через деякий час учитель, або самі батьки зачитують одне з стверджень «проти», а інша група шукає аргумент «за» в межах цієї проблеми (Додаток 3).
Наведені форми освітньої роботи з батьками активізують увагу батьків до проблем школи, підтримують зацікавленість в навчанні дітей та їх спілкуванні з однолітками, розширюють кругозір, надають деякі навички спілкування з дітьми тощо.
Висновки
В описаному вище досвіді виховної роботи стоїть людина в цілому – як носій цінностей, переконань і установок, а не тільки окремих навичок і дій. Процес осмислення своїх цінностей передує змінам дій. Цей процес вимагає часу. Спостерігаючи життя дітей, які перейшли з початкової школи в середню ланку після описаної вище «класоводческої» роботи, побудованої на принципах людиноцентрированого навчання й виховання, ми бачимо результативність цієї роботи.
Зокрема наші учні
рідше пропускають школу протягом навчального року,
у дітей виявляється високий рівень самоповаги у взаємодії зі школою й учителями, зовнішності, міжособистісній компетентності, самостійності,
діти більш ініціативні в мовленнєвому спілкуванні,
учні досягають більшого прогресу в навчанні,
в учнів менше проблем з дисципліною, менше актів вандалізму відносно шкільної власності,
учні проявляють більшу ініціативність і демонструють більш високий рівень мислення.
Ці спостереження підтверджують, що класи, у яких учителі проявляють емпатію й позитивне прийняття кожної дитини, здатні збагатити навчання й життя дітей, а вчитель стає значимим для них як джерело життєстійкості для багатьох дітей. Швидко пролетять шкільні роки, і наші діти зіштовхнуться зі світом, повним протиріч, як соціальних, так і особистих. Їм доведеться висловлювати свою думку, робити вибір, приймати рішення, які будуть впливати на їхнє власне життя, на їхню родину й суспільство в цілому.
Використана література
1. Дусавицкий А. К. Развитие личности в учебной деятельности. — М.: Дом педагогики, 1996. – 104 с.
2. Репкин В.В. Учитель в системе развивающего обучения // Директор школи. Україна. – 2003. - №4. – С. 12–18.
3. Репкин В.В., Репкина Н.В. Развивающее обучение: теория и практика. Статьи. – Томск: Пеленг, 1997. – 288 с.
4. Репкина Г.В., Заика Е.В. Оценка уровня сформированности учебной деятельности. – Томск: Пеленг, 2003, с. 68.
5. Роджерс К., Фрейберг Д. Свобода учиться. – Москва: Смысл, 2002.
6. Старагина И.П., Чеснокова Е.Г. Гра «Дві чаклунки». 27 занять з розвитку мовлення для першокласників. (2 частини). – Харків: Незалежний науково-методичний центр «Розвиваюче навчання», 2007.
7. Цукерман Г.А., Поливанова Н.К. Введение в школьную жизнь. – Томск: Пеленг, 1996. – 160 с.
Комментарии: 0
Пока нет комментариев, ваш комментарий будет первым!